Історія справи

Постанова ВГСУ від 30.11.2015 року у справі №923/592/15
Постанова ВГСУ від 15.08.2016 року у справі №923/592/15
Ухвала КГС ВП від 18.02.2021 року у справі №923/592/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2016 року Справа № 923/592/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

суддів Вовка І.В.,

Львова Б.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДочірнього підприємства "Херсонський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на рішеннягосподарського суду Херсонської області від 15.06.2015 р. (суддя Александрова Л.І.) та на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 р. (судді: Принцевська Н.М., Діброва Г.І., Ліпчанська Н.В.) у справі№923/592/15 господарського суду Херсонської області за позовомПрокурора міста Херсона в інтересах держави в особі: Управління капітального будівництва Херсонської міської ради доДочірнього підприємства "Херсонський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:Управління Державної казначейської служби в місті Херсонітретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:Приватне підприємство Фірма "Торгсервісбуд"простягнення 68 262 140 грн. 95 коп. за участю представників: від прокуратуриПопенко О.С., прокурор відділу ГПУ, служб. посвідчення №042031, вид. 15.03.2016 р. від позивачаМироненко К.Б., довіреність №01-10-547 від 29.07.2016 р.від відповідачаСергет В.В., довіреність №35 від 26.01.2016 р., Фрейдун О.М., довіреність №54 від 28.09.2015 р., Галамага А.В., довіреність №69 від 12.08.2016 р.від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачане з'явились від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачане з'явились

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Херсонської області від 15.06.2015 р. у справі №923/592/15 частково задоволено позовні вимоги Прокурора міста Херсона в інтересах держави в особі Управління капітального будівництва Херсонської міської ради до Дочірнього підприємства "Херсонський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Управління державної казначейської служби в м. Херсоні та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Приватного підприємства Фірма "Торгсервісбуд" про стягнення 68 262 140 грн. 95 коп. Стягнуто з відповідача на користь позивача 41 807 048 грн. 00 коп. основного боргу, 2 904 063 грн. 58 коп. неустойки, 20 887 535 грн. 10 коп. інфляційних втрат, 1 419 421 грн. 49 коп. 3% річних. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 р. у справі №923/592/15 рішення господарського суду Херсонської області від 15.06.2015 р. залишено без змін.

Судові акти господарських судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що відповідач належним чином не виконав свої зобов'язання за договором підряду №36/1 від 02.08.2013 р., строк виконання таких зобов'язань закінчився, а, отже, за висновками попередніх судових інстанцій, вимога позивача про повернення йому відповідачем неосвоєної суми авансу є законною та обґрунтованою. Крім того, відповідна сума підлягає поверненню позивачу з урахуванням нарахованих на неї неустойки, 3% річних та інфляційних втрат за період прострочення.

Не погодившись з прийнятими господарськими судами попередніх інстанцій судовими актами, Дочірнє підприємство "Херсонський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 р., рішення господарського суду Херсонської області від 15.06.2015 р. та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

На думку скаржника, під час розгляду справи №923/592/15 місцевим та апеляційним господарськими судами порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, не повно встановлено дійсні обставини справи.

За протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22.06.2016 р. справу №923/592/15 передано колегії суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Карабань В.Я., Ковтонюк Л.В.

Розпорядженням В.о. керівника апарату Вищого господарського суду України №08.03-04/2349 від 29.06.2016 р., у зв'язку із відпусткою судді Ковтонюк Л.В., призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі №923/592/15.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 29.06.2016 р., справу №923/592/15 передано колегії суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Карабань В.Я., Чернов Є.В.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 30.06.2016 р. касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Херсонський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" прийнято до провадження. Судове засідання призначено на 11.07.2016 р.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.07.2016 р. продовжено строк розгляду касаційної скарги Дочірнього підприємства "Херсонський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на рішення господарського суду Херсонської області від 15.06.2015 р. та на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 р. у справі №923/592/15 на п'ятнадцять днів та відкладено її розгляд на 15.08.2016 р.

Розпорядженням В.о. керівника апарату Вищого господарського суду України №08.03-04/3355 від 15.08.2016 р., у зв'язку із відпусткою суддів Карабаня В.Я. та Чернова Є.В., призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі №923/592/15.

Згідно з протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 15.08.2016 р., справу №923/592/15 передано колегії суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Вовк І.В., Львов Б.Ю.

Скаржником було заявлено клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень до закінчення їх перегляду в порядку касації.

Відповідно до ч. 1 ст. 1211 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою сторони чи прокурора або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення господарського суду до закінчення його перегляду в порядку касації.

Враховуючи диспозитивний характер норм вказаної статті, з огляду на зміст заявлених скаржником клопотань про зупинення виконання рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України відмовляє в задоволенні даних клопотань.

Разом з цим, учасниками судового процесу подано до господарського суду касаційної інстанції ряд додаткових документів, що були долучені до матеріалів справи.

В судове засідання 15.08.2016 р. з'явились представники прокуратури, позивача та відповідача.

Представники третіх осіб в судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З врахуванням вищенаведеного, судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представників третіх осіб.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в касаційній скарзі, просили її задовольнити.

Представники позивача та прокуратури в судовому засіданні заперечили проти задоволення касаційної скарги, просили оскаржувані судові акти залишити без змін.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 02.08.2013 р. між Управлінням капітального будівництва Херсонської міської ради (замовник) та Дочірнім підприємством "Херсонський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (підрядник) укладено договір №36/1.

Відповідно до договору №36/1 від 02.08.2013 р. та додаткової угоди до нього №1 від 02.01.2014 р. сторони погодили, що підрядник зобов'язався у 2013 - 2014 рр. виконати роботи, зазначені в п. 1.2 договору, а замовник - прийняти та оплатити такі роботи.

При цьому, сторони погодили, що розрахунки за даним договором проводяться шляхом:

- попередньої оплати замовником, після пред'явлення підрядником рахунка на аванс для придбання матеріалів, в розмірі до 30% від обсягу фінансування 2014 року, в сумі 55 388 530 грн. 00 коп.;

- подальшої поетапної оплати замовником виконаних робіт на підставі підписаних сторонами актів виконаних робіт за формами КБ-2в, КБ-3.

Підрядник впродовж трьох місяців з дати отримання авансу підтверджує його використання за призначенням згідно з актами виконаних робіт. До актів виконаних робіт за формами КБ-2в, КБ-3 додаються документи, що підтверджують виконання договору підряду: журнали виконання робіт, акти на приховані роботи, паспорти, сертифікати відповідності, акти на випробування устаткування тощо. Вказані умови викладено в п.п. 4.1, 4.2 договору №36/1 від 02.08.2013 р.

Одночасно, за змістом п. 5.1 даного договору та відповідно до календарного графіку підписаного сторонами, відповідні роботи мали бути виконані з січня 2014 року по вересень 2014 року.

Відповідальність за невиконання або неналежного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором №36/1 від 02.08.2013 р. передбачена п.п. 7.1, 7.2 договору. Зокрема, у разі невиконання або несвоєчасного виконання п.п. 4.1, 5.1 договору, підрядник сплачує замовнику пеню в розмірі однієї облікової ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування, від суми невиконаних зобов'язань, а у разі здійснення попередньої оплати підрядник, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає замовнику кошти з урахування індексу інфляції.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як зазначено в ст.ст. 837, 843 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. У договорі підряду визначається ціна роботи.

Згідно п.п. 18, 19 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку державного фінансування капітального будівництва" №1764 від 27.12.2001 р., розрахунки за виконані роботи, поставлену продукцію та надані послуги в будівництві (далі - роботи) здійснюються за договірними цінами відповідно до укладених договорів (контрактів), вимог законодавства та проводяться платежами за об'єкт у цілому або проміжними платежами (за етапи, черги будівництва, пускові комплекси або окремі види робіт, конструктивні елементи). Розрахунки здійснюються на підставі актів приймання виконаних робіт. Замовник перераховує підряднику аванс, якщо це передбачено договором (контрактом). Розмір авансу не може перевищувати 30 відсотків вартості річного обсягу робіт. Підрядник зобов'язується використати одержаний аванс на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів протягом трьох місяців після одержання авансу. По закінченні тримісячного терміну невикористані суми авансу повертаються замовнику.

Із досліджених судами обставин справи вбачається, що у даному випадку правовідносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі договору підряду.

Місцевим та апеляційним господарськими судами, зокрема, встановлено, що на виконання умов договору №36/1 від 02.08.2013 р. позивачем перераховано відповідачу 55 388 530 грн. 00 коп. авансу на придбання матеріалів для виконання робіт, що підтверджується копією відповідного платіжного доручення.

Позивач стверджує, що підрядник свої зобов'язання за договором підряду в повному обсязі не виконав та впродовж трьох місяців з дати отримання авансу не надав замовнику підтвердження його повного використання, тому частина отриманого авансу в сумі 41 807 048 грн. 00 коп. залишилась не використаною, а робота не виконаною.

Зважаючи на це, прокурор міста Херсона звернувся в інтересах держави в особі Управління капітального будівництва Херсонської міської ради до господарського суду Херсонської області із позовом про стягнення з підрядника 41 807 048 грн. 00 коп. боргу, а саме, невикористаного авансу, 2 904 063 грн. 58 коп. неустойки, 22 127 055 грн. 09 коп. інфляційних втрат та 1 423 974 грн. 28 коп. 3 % річних.

Проте, відповідач проти задоволення вказаних позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що ним було використано сплачений позивачем аванс на придбання відповідних матеріалів, однак, підрядні роботи повністю виконані не були з вини позивача.

В процесі судового розгляду справи №923/592/15 місцевий та апеляційний господарські суди прийшли до висновку про законність та обґрунтованість заявлених позовних вимог, оскільки відповідач не надав належних доказів використання сплаченого позивачем авансу у повному обсязі. При цьому, господарські суди попередніх інстанцій визнали, що відповідно до п. 4.1, 4.2 договору такими доказами є саме акти виконаних робіт.

Проаналізувавши вищенаведене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає зазначені висновки попередніх судових інстанцій передчасними, з огляду на недотримання судами принципу повноти та всебічності встановлення всіх обставин справи.

За приписами ст. 84 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки належних і допустимих доказів.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин тощо.

Проте, прийняті господарськими судами попередніх інстанцій судові рішення у справі №923/592/15 вищевказаним вимогам не відповідають.

Вирішуючи спір по суті, господарські суди попередніх інстанцій, зокрема, обмежились посиланням на умови договору №36/1 від 02.08.2013 р. та положення Постанов Кабінету Міністрів України №1764 від 27.12.2001 р. і №117 від 23.04.2014 р. та не встановили з якого саме моменту у даному випадку у замовника виникає право вимагати від підрядника повернення неосвоєної частини авансу.

Дана обставина є істотною для вирішення по суті спору у справі №923/592/15 та має бути встановлена під час її розгляду, оскільки заявлена прокурором в інтересах позивача вимога про стягнення неосвоєної частини авансу підлягає задоволенню лише у разі, якщо такий момент настав. В свою чергу, позовні вимоги про стягнення неустойки, 3% річних та інфляційних втрат є похідними від вимоги про повернення 41 807 048 грн. 00 коп. авансу.

Одночасно з цим, місцевий та апеляційний господарські суди не надали належної правої оцінки доводам відповідача про те, що ним повністю використано отриманий від позивача аванс шляхом його перерахування субпідряднику, який і придбав за дані кошти будівельні матеріали, а також про те, що відповідні підрядні роботи в повному обсязі не були виконані саме з вини позивача, оскільки за твердженнями відповідача останній не надав йому необхідну проектну документацію.

Так, господарські суди попередніх інстанцій, зокрема, не дослідили первинні бухгалтерські документи, які можуть бути доказами придбання відповідачем (або субпідрядником) певних матеріалів для виконання підрядних робіт за договором №36/1 від 02.08.2013 р., а, отже, не встановили факт використання чи не використання відповідачем перерахованого позивачем авансу з цією метою. При цьому, вказану обставину не можна ототожнювати з фактом виконання відповідачем підрядних робіт не в повному обсязі.

Отже, з наведеного вбачається, що попередніми судовими інстанціями належним чином не досліджено правовідносини, що складають предмет позову, заявленого у справі №923/592/15.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, що закріплено в ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

З огляду на наведені приписи чинного процесуального законодавства, для правильного вирішення даного спору справа №923/592/15 підлягає передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду, під час якого суду необхідно вірно визначити предмет та підстави позову, встановити усі обставини, що мають бути доведені сторонами в підтвердження своїх вимог та заперечень, і, в залежності від встановленого, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Херсонський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 р. та рішення господарського суду Херсонської області від 15.06.2015 р. у справі №923/592/15 скасувати.

Справу №923/592/15 передати на новий розгляд до господарського суду Херсонської області в іншому складі суду.

Головуючий суддя А.С. Ємельянов

Судді: І.В. Вовк

Б.Ю. Львов